Що Ви знаєте про НАТО?

Знов на прапори виборчої кампанії було піднято питання про вступ України в НАТО. Позиція органів державної влади попередні 5 років передбачала всестороннє інформування громадян України про історію, сучасний стан і діяльність цієї організації. Мета таких заходів зрозуміла: з одного боку, без повної інформації про об'єкт неможливо ухвалити обгрунтоване рішення про відношення конкретної особи до нього; з іншою (як ні крути), це - пропаганда, адже НАТО в офіційній інформації показують в позитивному сенсі, намагаючись нівелювати негативні сторони. Створення позитивного іміджу НАТО було одним з пріоритетів адміністрації Віктора Ющенка. Певним чином така позиція виправдана, якщо не по морально-етичних причинах, то з міркувань політичної доцільності. Негативу по НАТО достатньо в опозиційних українських і будь-яких російських ЗМІ. Конструктив по НАТО теж досить доступний - потрібно лише не полінується, і погуляти по сторінках західних Інтернет-видань (звичайно, якщо мовний рівень дозволяє). Західним журналістам і публіцистам значно легше оцінити все за і проти НАТО, а критикувати вони уміють не гірше за нас. Тим часом, інформованість українського суспільства щодо НАТО дійсно низька. Приведу приклад з особистого досвіду. Торік під час відвідин Одеси кораблями ВМФ США і Туреччині (країни НАТО), місцеві супротивники вступу України до Альянсу організували рекламну кампанію під приблизною назвою «НАТО - ні! ». Я за їх діями не дуже стежив, тому можливо не точний в питанні назви акції. Суть в іншому. До роботи в рамках акції були привернуті представники релігійних об'єднань Одеси (мабуть, надмірно уточнювати, що орієнтованих на Московський патріархат православної церкви). Я особисто кілька разів зустрічав в трамваях і тролейбусах черниць, які агітували пасажирів сказати «ні» агресивному блоку НАТО. Одна з сестер постійно скаржилася, що в Одесі висадилися Натівські війська, розтопчуть когось «кованим чоботом». Деякі з пасажирів погоджувалися, дехто намагався сперечатися. У черниці відбулася дискусія з однією з жінок, якою на вигляд були років 60-65. На один з чергових слоганів «нареченої Христа» жінка попросила її не говорити марення. Черниця образилася, і почала звинувачувати жінку в продажності, привівши при цьому убивчий аргумент: мовляв, співбесідниця не православна і не молиться Боові, адже православні не можуть так спокійно відноситися до військовослужбовців НАТО, які до того ж ось зараз вже захоплюють Одесу. Мені вже стало задоволене цікаво, і не утримавшись, я сказав черниці, що в це пекельне зборище під назвою НАТО входять, і непогано там себе відчувають, такі православні країни як Болгарія, Греція і Румунія. Для черниці це був шок. Секунд п'ятнадцять вона нічого не говорила. За цей час вона згадала декілька завчених фраз, розповіла мені, що всі вони продалися Америці, вони несправжні православні (а як же, сьогодення тільки у нас, наші православні – самі православні в світі), і пішла на вихід. Приклад, начебто, маленький і неістотний. Але насправді, значна частина наших співгромадян нічого не знають про найбільш впливову військово-політичну організацію в світі. Як у такому разі вони зможуть ухвалювати рішення або недоцільності перебування України в НАТО? Був і ще досить показовий випадок. Одеський телеканал проводив марафон на тему «Одеса проти НАТО». Під час марафону здійснювався інтерактивний опит чи «Підтримуєте Ви вступ України в НАТО? » Недержавні ЗМІ постійно практикують твердження, що в Одеській області відсоток громадян, які позитивно відповідають на подібне питання, складає 3-5% (іноді 6-7%). Коли ж в ході опиту цифра людей, які відповіли «та» досягла 44% (з приблизно 4 500 чоловік, які додзвонилися на номер студії), опит раптово припинився. Незабаром завершився і сам марафон, без підведення підсумків і на годину раніше запланованого. Такого результату ніхто не чекав. Після цього випадку питання про відношення до НАТО в маси майже не виноситься. Я не буду, надувши щоки, з важливістю експерта оцінювати переваги і недоліки системи НАТО. На мою думку - Україна повинна вступити в НАТО, що дасть певні гарантії безпеки і міжнародної підтримки. Також це може позитивно вплинути на розвиток наших Озброєних Сил, які знаходяться не в кращому стані. Принаймні, хоч військові отримуватимуть гідну зарплату. Але вирішувати це потрібно шляхом загальнодержавного референдуму. А перед цим має бути проведена широка інформаційна кампанія. Навіть рекламна. Нічого поганого в цьому я не бачу. Кожна сторона дискусії повинна мати рівні має рацію і можливості. Антиреклама діє могутня. Адекватною має право бути і реклама. А вирішувати - за або проти - будуть люди, а не влада або опозиція.